Про нас

щасливі діти

Ласкаво просимо до парк-готелю «Древній Град» !

 

Це мальовниче  місце в унікальному дубовому лісі, що розташоване всього  за 11 км від центру Львова.

 

На Вас чекають:

  • 34 готельні номери та 34 дворівневих котеджів
  • ресторан  з терасою та альтанками
  • конференц зал «Модерн» на 200 осіб
  • конференц зал  «Етно» на 50 осіб
  • Велика територія - 4,7 га з майданчиками для дітей та спорту та дозвілля
  • Аквакомплекс Rumbambar
  • 150 місць для  паркінгу

 

Робити відпочинок приємним, безтурботним і затишним -ось наша головна місія. Ми з величезним задоволенням даруємо нашу гостинність та максимальний комфорт

 

 

 

Щасливі гості - наша ключова цінність!

Історичні факти, які лягли в основу первинної концепції

готельного комплексу у Львові "Древній град"

Галицько-Волинська держава - це державне утворення на західноукраїнських землях, що існувало впродовж 1199-1387. У деякі періоди у складі держави перебували землі сучасної Польщі та Наддніпрянської України ( Київщина, Переяславщина).

Після розпаду великої держави Київської Русі на окремі удільні князівства, осередок українського державницького життя перенісся на захід, на землі Галицького і Володимиро-Волинського князівства. У 1199 р. Волинський князь Роман Мстиславович об'єднав Галичину з Волинню й одночасно оволодів Києвом, створивши могутню державу, яка охоплювала більшість українських земель і простягалася від Карпат до Дніпра. Таким чином новостворена держава стала правонаступницею Київської Русі. Вигідне розташування на жвавих міжнародних шляхах, віддаленість її території від степу з войовничими кочівниками, сприяли швидкому зростанню могутності Галицько-Волинської держави, її ролі у торговому житті краю. Характерною рисою Галицько-Волинської держави був значний вплив західноєвропейської культури, що визначалося прикордонним розташуванням князівства і проявлялося у суспільному та політичному ладі, культурі, в організації війська, в побуті, мистецтві, латинською мовою велося офіційне діловодство.

Літописець називав Романа Мстиславовича "самодержавцем", вперше в українській історії вживши цей титул стосовно князя, засвідчивши його вагу та авторитет і оцінивши його здобутки у розбудові і зміцненні позицій держави. По його смерті держава розпалася.

У 1229 році син Романа Мстиславовича Данило утвердився в об'єднаному Волинському князівстві. 1238 року він приєднав Галицьке, а 1239 року-Київське князівство і відновив територіальну цілісність Галицько-Волинської держави.

Подальшому становленню і розвитку держави завадило вторгнення монголо-татарських орд. Шукаючи допомоги в боротьбі з Ордою, князь звертався до європейських володарів і навіть до Папи Римського з пропозицією об'єднаними силами зупинити просування кочовиків на Захід, але не отримав належної підтримки, лише Папа Римський Інокентій IV, надав йому та його нащадкам королівський титул. Данило Романович продовжив опір власними силами. Після смерті короля Данила Галицького 1264 року Галицько-Волинське королівство переживало важкі часи, чимало його земель захопили сусіди, однак більша їх частина залишалася під владою руських князів.